1.      Сучасна екологія являє собою систему взаємопов’язаних галузей знань. Які галузі знань входять до цієї системи?

2.      За якими критеріями можна оцінити стан природного середовища?

3.      На скільки людей розрахована Земля?

4.      У чому відмінність екології від охорони природи? Який зв'язок екології і охорони природи?

5.      Чи існує міжвидова конкуренція між людиною та іншими видами рослин й тварин. Відповідь довести на прикладах.

6.      Як використовуються аерокосмічні спостереження в екологічних дослідженнях?

7.      Добрати приклади здійснення моніторингу на території України: оцінка фактичного стану та прогноз стану на майбутнє.

8.      Порівняйте вплив на навколишнє середовище наслідків будівництва на річці греблі людиною й бобрами.

9.      Що таке толерантність? Яке значення вона має для окремих видів при сучасних змінах навколишнього світу? Наведіть приклади.

10.  Визначити умови, при яких може змінюватися екологічна валентність виду (його толерантність).

11.  Лишайники завжди можна зустріти в лісі на стовбурах дерев. А в парках та скверах великих міст вони практично відсутні. Чому?

12.  Чому в містах рівень захворюваності дерев вище, ніж в сільській місцевості?

13.  Чому прогресивні технології саджання дерев в бідний грунт передбачають попереднє внесення до нього певних видів бактерій?

14.  В природі сосна звичайна формує ліси на бідних грунтах (болотяних або піщаних). На родючих грунтах вона добре росте тільки за умови догляду людини. Поясніть цей факт.

15.  Які птахи з нашої місцевості ще сто років тому відлітали восени у вирій, а зараз часто залишаються зимувати в великих містах? Поясніть з чим це пов’язано.

16.  Чому гадюки, які зустрічаються за полярним колом переважно меланісти (чорного кольору), а на півдні – мають світле забарвлення? Як це явище пов’язано з дією екологічних факторів?

17.  Риби, яких виловлюють на великих глибинах, при підйомі на палубу корабля буквально вибухають. Поясніть, чому це відбувається.

18.  Навесні багато господарів підпалю минулорічну суху траву вважаючи що нова буде рости краще. Екологи, навпаки, кажуть цього робити не можна. Поясніть чому.

19.  Дія якого екологічного закону пояснює, чому вухастий їжак живе на півдні, а звичайний – у північних районах?

20.  Розглянути ситуації, де людина по відношенню до дії певних факторів людина виступає як еврибіонт або як стенобіонт.

21.  Використовуючи інформацію про різноманіття типів взаємовідносин між різними видами організмів зробити аналіз кількох прикладів взаємовідносин людини на інших видів живих істот.

22.  Визначити умови, при яких може змінюватися екологічна валентність виду (його толерантність).

23.  Скласти перелік абіотичних та біотичних факторів, які мають прямий вплив на життєдіяльність людини ( на прикладі жителя м. Києва).

24.  Якщо кожен вид живих організмів здатен до необмеженого зростання чисельності, то чому деякі види малочисельні або знаходяться під загрозою зникнення?

25.  Якщо чисельність популяцій може регулюватися збільшенім або зменшенням народжуваності, то чому чисельність шкідників сільського господарства часто надмірно зростає?

26.  Навіщо саджають лісосмуги та яке їх значення для функціонування агроекосистем.

27.  У чому полягає планетарна роль зелених рослин.

28.  Чи існують екологічні ніші рослин та тварин в: а) агроекосистемах; б) в містах. Поясніть свою відповідь на прикладах.

29.  Що таке ієрархія екосистем? Наведіть приклади.

30.  Поясніть, чому чужі види рослин зростають, як правило, в наступних містах: на узбіччі доріг, відвалах грунту, місцях кинутого будівництва, сінокісних луках й агроценозах тощо.

31.  На великих глибинах морів і океанів існують екосистеми, в яких відсутні продуценти. Як цим екосистемам вдається нормально функціонувати?

32.  Міський хлопчик, приїхавши в гості в село до бабусі, розорив гніздо сови. Через рів корова його бабусі стала давати менше молока. Чому?

33.  Якщо змішати воду, пісок, неорганічні речовини і органічні добрива, то можна вважати цю суміш грунтом? Поясніть свою відповідь.

34.  Що відрізняє агроекосистеми від природних екосистем?

35.  Чому в агроценозах бідна видова різноманітність тварин?

36.  Чому в тропічних лісах багатші флора і фауна?

37.  Гектар лісу виділяє кисню в чотири рази більше, ніж така сама площа лісопарку. Поясніть причину цього явища.

1.Сучасна екологія являє собою систему взаємопов'язаних галузей знань. Які галузі знань входять до цієї системи?

Головні розділи

Сучасна екологія — складна багатогранна дисципліна, основою якої є біогеографічні знання, але яка поєднує сьогодні всі природничі, точні, гуманітарні і соціальні науки, з метою пошуків шляхів оптимального розвитку людства на максимально далеку перспективу, вироблення нових методів збереження біосфери планети. Сьогодні її поділяють на: біоетику, біоекологію, геоекологію, техноекологію, соціоекологію і космічну екологію.

Загальна екологія вивчає фундаментальні проблеми структурно-функціональної організації екосистем, а також досліджує взаємодію біосистем різних рівнів інтеграції між собою та довкіллям.

Спеціальна екологія досліджує закономірності функціонування конкретних екосистем або особливості пристосування популяцій різних видів організмів чи їх угруповань до умов навколишнього середовища.

Прикладна екологія з'ясовує різні аспекти дії чинників довкілля на біосистеми і спрямована на розв'язання головним чином практичних питань.

•      агроекологія (сільськогосподарська екологія)

•      аутоекологія (екологія організмів)

•      популяційна екологія (демекологія)

•      синекологія (екологія угруповань)

•      системна екологія (екологія екосистем)

•      екологія людини із такими підрозділами, як соціоекологія, антропоекологія.

•      еволюційна екологія — вивчає історичні зміни екосистем і біосфери у зв'язку зі змінами умов довкілля.

Системна екологія поділяється на розділи, які досліджують окремі види екосистем (екологія лісів, боліт тощо, а також урбоекологія, агроекологія і т. ін.).

Теоретична екологія (біоекологія) — екологія живих організмів: людини, тварин, рослин, мікроорганізмів. Цей розділ виник першим і є фундаментом екології.

1         Практична —

а) геоекологія — вивчає охорону і раціональне використання природних ресурсів, ділиться на атмо-, гідро-, літо- та ландшафтну екологію.

б) соціоекологія — вивчає вплив соціально-економічних факторів на довкілля.

в) техноекологічна — вивчає техногенні фактори забруднення довкілля. Поділяється на екологію промисловості, с/г, транспорту.

2.За якими критеріями можна оцінити стан природного середовища.

Ефективне регулювання якості довкілля ґрунтується на адекватній інформації про рівень забруднення і зміни стану екосистем під його впливом. При оцінюванні стану навколишнього середовища використовують такі критерії:

– гранично допустимі концентрації забруднювачів. Цим критерієм користуються при оцінюванні допустимої кількості діючої речовини у середовищі;

– гранично допустимі дози (кількість шкідливої речовини, яка не викликає згубної дії на організм, екосистему). Цей параметр дає змогу з’ясувати допустимий ефект дії шкідливої речовини;

– гранично допустимі викиди речовин в атмосферу, гранично допустимі скиди шкідливих речовин у водні об’єкти. Їх встановлюють для кожного джерела забруднення атмосфери, водного об’єкта;

– гранично допустиме антропогенне навантаження (зумовлене людською діяльністю навантаження на навколишнє природне середовище, тривалий вплив якого не призводить до зміни екосистем). За цим критерієм встановлюють допустиме екологічне навантаження на довкілля.

3.На скільки людей розрахована Земля?
Розуміння необхідності запровадження нових підходів до управління та використання ресурсів: лісових, земельних, корисних копалин, водно-болотних угідь тощо є на сьогодні однією із нагальних потреб для виходу із екологічної кризи населення Землі та правильне природокористування людьми. Тобто для збереження екосистеми у функціональному стані населення повинно користуватися принципом  ефективного використання й вирощування біомаси для економічних потреб населення й екологічно збалансованого відновлення природного середовища. Тобто, якщо раціонально використовувати земні ресурси та частіше прибігати до рекреаційних та відновлювальних заходів, то можна прожити населенню у теперішній кількості. (Згідно з підрахунками ООН досягло 7 мільярдів осіб 31 жовтня 2011 року.[1][2]. Це число зростає й надалі, згідно з прогнозами, нечуваними до 20-го століття темпами, хоча швидкість зростання, сягнувши піку в 2,2% на рік у 1963-му, скоротилася майже вдвічі. Якщо й надалі населення світу зростатиме вздовж теперішньої кривої, то воно досягне 9 млрд до 2042 року).

4.У чому відмінність екології від охорони природи. Який між ними зв'язок.

Відмінне

Відмінність між екологією і охороною природного середовища

полягає ще й у масштабах досліджуваних об'єктів. Якщо охорона

навколишнього середовища розглядає вплив факторів на рівні мікро- та

мезоекосистем, то екологія — на рівні біосфери. Однак це збільшення

масштабу не призводить до зміни мети, об'єкта, предмета й методу

дослідження, воно лише розширює його межі.

Охорона природи — і ширша, і вужча від розділу екології, що досліджує

вплив антропогенного фактора на природу: вужча — тому що аналізується не

будь-яка дія, а лише та, наслідок якої може мати значення для життя

людського суспільства; ширша — оскільки розглядається вплив

антропогенного фактора не лише на органічний світ, а й на неживу

природу.

Спільне

Екологія вивчає групи факторів середовища, які

впливають на організми: абіотичні, (неживої природи — температура,

вологість повітря й ґрунту, світло, хімічний склад атмосфери, води,

ґрунту та ін.), біотичні (різні внутрішньовидові та міжвидові відносини

організмів у природному угрупованні) і антропогенні (вплив діяльності

людини на живу природу). Охорона природи розглядає тільки третій фактор

— вплив людини на середовище, який, проте, не в усьому збігається із

загальноекологічним підходом.

5 . Чи існує міжвидова конкуренція між людиною та іншими видами рослин й тварин. Навести приклади.
Міжвидова конкуренція між людиною та іншими видами рослин й тварин існує у вигляді використання одних і тих самих ресурсів та ареали проживання
. Основою для спостережень конкурентних стосунків можуть служити три пробні моделі, які описують: 1) недосконалу конкуренцію, коли міжвидова конкуренція є лімітуючим фактором, але не веде до повної елімінації (усунення) одного з конкурентів з арени взаємодії; 2) досконалу конкуренцію, описану моделями Гаузе і Лотки-Вольтерра, коли один вид поступово елімінується в процесі конкуренції за загальний ресурс; 3) наддосконалу конкуренцію, коли ефект подавления дуже сильний і проявляється негайно, наприклад, під час виділення антибіотиків (алелопатія).
 Наочним прикладом такої "надсильної" конкуренції може бути також хижацтво. Для кращого розуміння міжвидової конкуренції варто зупинитися на таких поняттях, як співіснування і конкурентне виключення, екологічне заміщення видів.Спостерігаючи за життям рослинного і тваринного світу, ми частіше стаємо свідками того, як співіснують види, а не як вони борються за існування. На Шацьких озерах, що на Волині, поряд плавають зі своїми виводками кілька видів крижнів, дикі гуси, лебеді, які живляться рибою. В свіжій грабовій бучині на Розточчі поблизу Львова живуть поряд, співіснуючи, 19 видів дерев, 24 чагарників і чагарничків, 72 трав'яних рослин. Насправді це далеко не так: конкурентна боротьба за використання ресурсів, а отже, за існування точиться безперервно. Так як людина є також “великим” споживачем природних ресурсів, тож вона автоматично стає конкурентом з іншими живими істотами. Винищення диких тварин (на приклад лисиць для шуб) є прикладом такої конкуренції. Вирубка лісів, вбивство слонів (слонячі бивні) тощо.

6.Як використовуються аерокосмічні спостереження в екологічних дослідженнях?

В останні десятиріччя у вивченні екологічних проблем біосфери велике значення надається аерокосмічним методам дослідження. Нині в багатьох країнах створені й функціонують глобальні експериментальні системи вивчення природних ресурсів, до складу яких входять водний, наземний і ракетно-космічний комп­лекс збору інформації та наземний комплекс її приймання, оброб­ки, збереження, поширення й використання.

Специфіка застосування космічних зйомок і отримання з них нової інформації обумовлена їх оглядовістю, можливістю вивчення поверхні Землі на різних рівнях генералізації (узагальнення).

Аерокосмічні методи дозволяють оцінити в динаміці всі процеси, що відбуваються в локальному, регіональному чи глобальному масштабах. Так, скажімо, саме космічне знімання 1975 р. зареєструвало пилосольові бурі, які несли отруйні для рослин хлориди з території, що зовсім недавно була морським дном. У 1986 р. космічне знімання, проведене японським супутником, зафіксувало поширення теренами Європи чорнобильських радіонуклідів, починаючи від другого дня аварії.

Нині в процесі дослідження виконуються синхронні вимірювання на семи рівнях:

1         знімання з висоти 600—1000 км у масштабі 1:2000000—1:12000000 для оглядово-регіонального аналізу (використовують­ся збільшені знімки);

2         знімання з висоти 250—300 км з космічного корабля типу «Союз», «Мир», «Салют» у масштабі 1:200000—1:2000000 для регіональних комплексних робіт;

3         космовізуальні спостереження з космічних кораблів для регіональних досліджень;

4         знімання з висоти 10—20 км у масштабі 1:50000—1:200000 з літака чи повітряної кулі для проведення детальних комплексних робіт;

5         знімання з висоти 2—5 км у масштабі 1:200—1:25000 з літака (дирижабля, дельтаплана ) чи гелікоптера для розробки детальних комплексних заходів;

6         аеровізуальні спостереження з літака чи з гелікоптера для оперативного детального аналізу;

7         наземні (підземні) та водні (донні, підльодові) спостереження і вимірювання в контрольних точках, вибраних за матеріалами аеровізуальних спостережень для детальних досліджень.

7. Добрати приклади здійснення моніторингу на території України: оцінка фактичного стану та прогноз стану на майбутнє.
Державний моніторинг довкілля (екологічний моніторинг) є однією з функцій державного управління у відповідній сфері суспільних відносин. Його сутність полягає в організації системи спостережень за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення, якісними та кількісними характеристиками природних ресурсів з метою забезпечення збору, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.
Правові засади екологічного моніторингу в Україні закріплені Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 22), Земельним кодексом України (статті 191 — 192), Водним кодексом України (ст. 21), Лісовим кодексом України (ст. 55), законами України «Про охорону атмосферного повітря» (ст. 32), «Про рослинний світ» (ст. 39), «Про природно-заповідний фонд України» (статті 9, 17), «Про  курорти» (ст. 35), «Про тваринний світ» (ст. 55), «Про відходи» (ст. 29), «Про питну воду та питне водопостачання» (ст. 39), «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (статті 13, 17, 21), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст. 17) та в деяких інших законодавчих актах.
   На теперішній час постійний моніторинг довкілля на підприємствах України, що становлять підвищену екологічну небезпеку, на жаль не є поширеним, тоді як в Європейському Союзі він є обов’язковим. Однак відомства України звертають все більше уваги на організацію проведення моніторингу забруднення НПС на своїх підприємствах. Так, Міністерство палива та енергетики України розробило нормативний документ (СОУ-Н МПЕ 40.1.02.307: 2005) з вимогами до системи автоматичного моніторингу викидів.

 Мінприроди здійснює спостереження за: джерелами промислових викидів в атмосферу та дотриманням норм гранично допустимих викидів; джерелами скидів стічних вод і дотриманням гранично допустимих викидів; станом поверхневих вод суші; станом і складом звалищ промислових і побутових відходів. Мінлісгосп України проводить спостереження за: станом лісів, ґрунтів у лісах, станом мисливської фауни у лісах.

МОЗ України здійснює спостереження за: рівнем забруднення атмосферного повітря у місцях проживання населення; станом поверхневих вод суші у місцях їх використання населенням; станом хімічного та біологічного забруднення ґрунтів на території населених пунктів, де розміщені промислові підприємства, інтенсивністю фізичних та енергетичних факторів (шум, вібрації, електромагнітні поля та ін.); впливом шкідливих факторів на здоров'я мешканців цих населених пунктів.

Важливим для проведення моніторингу є нормування шкідливих викидів у навколишнє природне середовище, розрахунок їх кількості, максимально можливих і гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосфері, ступеня очищення атмосферного повітря та виробничих стічних вод.

8.Порівняйте вплив на н. с. Наслідків будівництва на річці греблі людиною і бобрами

Гре́бля ( людські ) — гідротехнічна споруда, що перегороджує русло річки, болото або інший водотік для підняття рівня води перед нею з метою створення водосховища, створення напору води для використання її енергії в ГЕС, водопостачання населених пунктів чи промислових об'єктів. По верхній частині греблі, зазвичай прокладається транспортна магістраль для проїзду через неї.

Наприклад, унаслідок будівництва на великих річках гребель (людиною) і водосховищ відбувається ось що:

•      кардинально змінюється режим річкового стоку (в багато разів уповільнюється);

•      змінюється тепловий режим;

•      змінюється характер випадання опадів, розчинення солей, їх відкладення, біохімічних та інженерно-геологічних процесів;

•      різко змінюються умови взаємозв'язку річкових і підземних вод у даному басейні, рівневий режим, фізичні й хімічні властивості поверхневих і зв'язаних з ними підземних вод;

•      розвиваються процеси стагнації (гниття) й «цвітіння», застою, нагромадження всіх видів забруднювачів, що змиваються з водозборів і приносяться вітрами;

•      вимирають ті види водяних організмів, зокрема риба, які потребують чистої води й міграції вздовж русла;

•      гинуть заплави — найцінніші природні об'єкти.

Греблі бобрів.

Це як раз той проект, на який витрачено більше всього слів про розум та будівельне мистецтво бобрів. Хто спостерігав за їх роботою, говорить, що вони схожі при цьому на виконробів на справжній будівництві. В Америці є побудована бобрами гребля висотою 4 з половиною метри, шириною — 7 м, а довжиною 1200 м

9.Що таке толерантність? Яке значення вона має для окремих видів при сучасних змінах навк. Світу? Приклади.

Закон оптимуму (толерантності) Шелфорда

У природних умовах не завжди можна розрізнити вплив окре­мих факторів та їх наслідків. Організми завжди відчувають на собі сукупний вплив різних екологічних факторів. На них одночасно впливають взаємопов'язані між собою температура, вологість, світло, повітря, сусідні організми. Вплив будь-якого фактору на організм визначається його інтенсивністю — існують межі значення фактора (вони є суто індивідуальні, але одночасно властиві для всіх особин конкретного виду), при яких життєдіяльність організму неможлива, тобто наступає смерть — точки екстремуму, й існують показники фактора за яких організм може підтримувати але пригнічену життєдіяльність — це межі песимуму, або почуватись комфортно і давати потомство — межі оптимуму або комфорту.

Здатність виду існувати при різних значеннях фактора нази­вають його екологічною валентністю або екологічною амплітудою.

Організми які можуть існувати при широкій амплітуді фактора називають еврибіонтними, а ті які існують при обмежених значеннях будь-якого фактора — стенобіонтні.

Найбільш критичним з погляду впливу різних факторів є період розмноження: у цей період багато факторів стають що лімітують. Екологічна валентність для особин, що розмножуються, насінь, ембріонів, личинок, яєць звичайно вужче, ніж для дорослих не рослин, що розмножуються, або тварин того ж виду. Наприклад, багато морських тварин можуть переносити солонувату або прісну воду з високим змістом хлоридів, тому вони часто заходять у ріки нагору за течією. Але їхньої личинки не можуть жити в таких водах, так що вид не може розмножуватися в ріці й не обґрунтовується тут на постійне місцеперебування. Наприклад, електричний вугор на нерест іде тільки в Саргасове море, а личинки потім повертаються в ріки. Багато птахів летять виводити пташеняти в місця з більше теплим кліматом і т.п.Наприклад, у Каліфорнію із Середземномор'я завезли новий вид інжиру, але він не плодоносив, поки відтіля ж не завезли єдиний для нього вид бджіл-запильників.

10.Визначити умови при яких може змінюватись екологічна валентність виду (його толерантність)

Екологічна валентність - це ступінь пристосовуваності живого організму до змін умов середовища. Кількісно екологічна валентність виражається діапазоном середовища, у межах якого даний вид зберігає нормальну життєдіяльність. Види, які характеризуються широкою екологічною валентністю щодо комплексу факторів, називаються еврибіонтами (бурий ведмідь, вовк, очерет). Види, які вільно витримують великі зміни температури, називаються евритермними, зміни солоності - евригалінними.

Види, яким властива мала пристосовуваність, називаються стенобіонтами (орхідея, форель, глибоководні риби). Відповідно розрізняють стенотермні, стеногалінні та ін.

Вперше думку про лімітуючий вплив максимального значення фактора поряд з мінімумом висловив у 1913 р. американський зоолог В.Шелфорд, який сформулював закон толерантності.Існування виду залежить як від недостачі, так і від надлишку будь-якого з ряду факторів, що мають рівень, близький до межі витривалості даного організму. Отже, організми характеризуються екологічним мінімумом і екологічним максимумом, реагуючи аналогічно на обидва песимальних значення фактора. Їхню витривалість проти впливів у діапазоні між цими двома факторами названо межею толерантності.

Засвоєння і використання факторів здійснюється організмом через адаптації.

Адаптації - це пристосування або засоби, за допомогою яких організм Здійснює взаємодію з середовищем для підтримання гомеостазу і забезпечує безперервність існування в часі через потомство. Залежно від кількості й сили дії один і той самий фактор може мати протилежне значення для організму. Наприклад, підвищення, або зниження температури за межі пристосувальної здатності організму призводить до його загибелі. Адаптивні можливості різних організмів розраховані на різне значення фактора. Так, більшість прісноводних риб гине, потрапивши в морську воду, а морські риби гинуть при зниженні солоності води.

Екологічні фактори діють не поодинці, комплексно і оптимальна зона одного фактора може змінюватися залежно від того, з якими факторами він поєднується: добре відомо, що спека легше переноситься в сухому повітрі, а мороз - коли немає вітру. Але жодного з необхідних видові факторів не можна замінити іншим. Серед великої кількості факторів, які впливають на організм є лімітуючі, тобто такі, рівень яких наближається до межі витривалості або перевищує її. Наприклад, поширення багатьох рослин на північ лімітується низькими температурами, для тварин лімітуючим фактором може бути конкуренція щодо їжі чи сховищ.

11.Лишайники завжди можна зустріти в лісі на стувбурах дерев. А в парках та скверах великих міст вони практично відсутні. Чому?

Однією з характерних особливостей лишайників є висока стійкість до несприятливих умов, особливо водозабезпечення, інтенсивності освітлення, температури. Деякі види лишайників зникають з мінімальним забрудненням повітря (біоіндикатори).

Біоіндикатор (від біо- … і пізньолат. indicator — покажчик), організм, вид або біоценоз, за наявністю і станом якого можна судити про властивості середовища, в тому числі про присутність і концентрацію забруднювачів.

Лишайники і деякі хвойні дерева є біоіндикаторами чистоти повітря

12.Чому в містах рівень захворюваності дерев вище ніж в сільській місцевості.

 У міських умовах є специфічні шкідливі впливи на умови росту, що погіршують стан дерев та сприяють поширенню ряду хвороб і пошкоджень. Перша особливість - хімічні впливи. Дуже широко поширене отруєння коренів дерев при близькому розташуванні від них несправних каналізаційних установок, вигрібних ям, стічних труб і канав, газових труб, а також, якщо поблизу знаходяться сміття або матеріали, що містять отруйні речовини. Отруйні речовини йдуть частково в грунт і викликають отруєння коренів. Неорганічні речовини отруюють коріння безпосередньо, а органічні, розкладаючись, виділяють отруйні для коренів гази або сприяють розвитку шкідливої ??мікрофлори. У результаті тривалого отруєння коріння відмирають, потім всихають вершини, і надалі гине дерево.

Третя особливість - роботи, пов'язані з прокладанням каналізації, газопроводів та інших об'єктів міського благоустрою. При цих роботах звичайно риють канави різної глибини і ширини і дуже часто на відстані не більше 1 метра від дерев або поруч з деревами. При прокладанні канав часто обриваються або обрубуються частини коренів, а іноді і вся коренева система, що веде до швидкого усихання дерев. Четверта особливість - строкатість складу грунтів, на яких розташовані зелені об'єкти. Зазвичай склад грунтів бідний чи несприятливий для росту дерев в результаті ремонтних робіт, коли нижні шари грунту переміщаються вгору, а верхні - вниз, а також при посадці дерев на колишніх смітниках. П'ята особливість - надзвичайно широко поширені механічні пошкодження дерев: порушення кори (Затесях, забивання цвяхів, вирізка написів і т.д.), обламування гілок і сучків, поранених стовбурів при ремонтах та інших роботах, обвіваніе стовбурів дротом і інші пошкодження. Ці пошкодження особливо небезпечні, оскільки їх, як правило, не лікують або лікують неправильно, що сприяє проникненню через них різних патогенних організмів. Слід зазначити також, що посадковий матеріал часто має численні рани, що утворюються в результаті формування крон, обрізки хворих і відмерлих гілок і т.п. У результаті поєднання дії цього комплексу несприятливих факторів створюється дуже складна ситуація, яка потребує від працівників зеленого будівництва різнобічних знань і вміння правильно виділяти провідні чинники в неблагополучному стані зелених насаджень.

Існує кілька причин захворювання плодового дерева:

•      зараження паразитами;

•      механічне пошкодження кори дерева;

•      нестача або надлишок вологи;

•      неякісна профілактика та догляд, неправильна обрізка, надлишок мінеральних добрив.

13.Чому прогресивні технології саджання дерев в бідний ґрунт передбачають попер6еднє внесення до нього певних видів бактерій?

ВНЕСЕННЯ ОРГАНІКИ

Гумусний ґрунт набагато краще захищає рослини, чим бідний, неродючий. 

З

Гумус - це «хліб» для рослин. У ньому зосереджені 98% запасів ґрунтового азоту, 60% фосфору, 80% калію та інші мінеральні елементи живлення рослин у збалансованому стані.

Гумус утворюється при перегниванні органіки - рослинних залишків, гною, компосту, пташиного посліду під впливом мікроорганізмів у ґрунті.

14.В природі сосна звичайна формує ліси на бідних грунтах (болотяних або піщаних) На родючих грунтах вона добре росте тільки за умов догляду людини. Поясність цей факт.

Виростаючи в несприятливих умовах, наприклад на болоті, сосна звичайна може залишитися карликом. При цьому навіть столітні екземпляри не можуть перевищувати 1 м у висоту. Сосна - світлолюбна рослина, морозо - і жаростійке. З усіх представників деревних порід, що ростуть на піщаних грунтах сосна звичайна найбільш стійка до нестачі вологи. В таких умовах корені здатні проникнути в грунт на глибину 6 м. Тому навіть в умовах посухи можуть постачати дерево водою. Така здатність рослин і зумовило різну кореневу систему різних популяцій. На посушливих територіях у дерева добре розвивається стрижневий корінь, а в умовах близького залягання ґрунтових вод, коренева система формується, в основному, бічними коренями, разветвляющимися у всі сторони.

Завдяки своїй невибагливості до вологи і родючості грунту — сосна звичайна росте на дуже сухих і бідних на поживні речовини пісках, де інші найбільш аскетичні породи й навіть бур'яни існувати не можуть. В цих умовах сосна не боїться своїх основних конкурентів — берези та осики (вони тут рости не можуть) і утворює чисті деревостани.

15.Які птахи з нашої місцевості ще сто років тому відлітали восени у вирій, а зараз часто залишаються зимувати в великих містах. Пояснити з чим це пов'язано.

Під час підготовки до зимівлі птахи інтенсивно живляться. Внаслідок цього в них накопичується запас жиру, потрібним для міграцій і зимівлі. Зимують птахи по-різному.

Так, горобці, сороки, сірі куріпки, тетеруки, глухарі залишаються на одному і тому самому місці. Такі види птахів називають осілими.

Перелітні птахи здійснюють

щорічні тривалі перельоти міграції: вони відлітають з місць гніздування на зимівлю, а навесні повертаються назад (ластівки, солов'ї, гуси, крижень тощо). Місцями гніздування вважають ті території, де птахи розмножуються, а місцями зимівлі - ті, де завершується їхня осіння міграція. Перелітні птахи зазвичай мають певні терміни прильоту до місць гніздівлі та відльоту на зимівлю й сталі маршрути перельотів. Кочові птахи (сойки, дятли, синиці тощо) можуть переміщуватись у пошуках їжі, не віддаляючись на значні відстані від місць гніздівлі. Поділ птахів на перелітних, кочових й осілих досить умовний. Так, качки-крижні за умов теплої зими, коли водойми не замерзають, можуть не відлітати на південь і залишатись зимувати в Україні у містах достатньо їжі для птахів.

16.Чому гадюки, які зустрічаються за полярним колом переважно меланісти (чорного кольору), а на півдні – мають світле забарвлення? Як це явище пов’язано з дією екологічних факторів?

Со слов Димы:

те которые на юге у них есть и день и ночь, поэтому они светлые, те которые за полярным кругом - у них ночь полгода. поэтому они темные для маскировки

17. Риби, яких виловлюють на великих глибинах, при підйомі на палубу корабля буквально вибухають. Поясніть, чому це відбувається.

Як цікава наша планета Земля! Скільки незвичайних тварин мешкає на ній, скільки міфів і секретів ще не розкрито і скільки ніколи їх не розкриють? Життя є не тільки на суші, але і у воді. Напевно, саме в морських глибинах вона найбільш різноманітна і непередбачувана. Наприклад, риби, що живуть на великій глибині, мають химерний вигляд, що допомагає їм пристосуватися до специфічних умов життя.
Група дослідників з Японії і Великобританії провела зйомку живих істот на глибині 7,703 кілометра, на невеликій мілини, розташованої в Японській западині. У числі іншого в об'єктив потрапили риби. Дослідники стверджують, що ніхто ще не бачив живих риб на такій глибині. Абсолютний документований рекорд глибини для риб - 8 кілометрів - належить виду Abyssobrotulagalatheae. Екземпляри цієї риби були підняті в 1970 році поблизу берегів Пуерто-Ріко за допомогою драги. Однак підняті мертвими. Живі ж риби раніше спостерігалися лише на глибинах до 7 км.
Вчені також були здивовані високою активністю риб. Раніше передбачалося, що на такій глибині вони повинні бути повільними, щоб економити енергію. Проте дані істоти дуже жваво накидалися на свій обід.
Для того, щоб жити в темряві, деякі риби «обзавелися» «ліхтариками». В умовах постійної темряви здатність до світіння грає величезну роль. У хижаків - це принаджування здобичі вудящіми рибами. У їх жертв здатність до світіння, навпаки, - спосіб дезорієнтації хижаків, які дезорієнтується в хороводі спалахів. У деяких риб світиться тільки нижня частина тіла, що робить їх менш помітними на тлі розсіяного верхнього світла.
Зрозуміло, що при настільки розвинених органах свічення зір має бути не гірше. І дійсно, багато хто з цих риб мають дуже складні телескопічні очі. Наприклад, батіліхнопс - унікальна чотириока риба, у якої два основних ока спрямовані косо вгору, а два додаткових - вперед і вниз, що дозволяє їй отримувати майже кругове зображення. 
У багатьох риб телескопічні очі тримаються на стеблинках, що дозволяє їм сприймати дуже слабкі джерела світла, наприклад випромінювання інших риб.
Глибоководні риби витримують величезний тиск води на дні океану, а воно таке, що риб, які мешкають у верхніх шарах води, розчавило б. Коли піднімають глибоководних окунеподібних, то через падіння тиску в них вивертається назовні плавальний міхур. Залишатися на постійній глибині і пристосовуватися до тиску води на тіло їм допомагає насамперед плавальний міхур. Риби постійно закачують в нього газ, щоб він не сплюснувся від зовнішнього тиску. Щоб спливти, газ із плавального міхура треба скинути, інакше при зниженні тиску води він сильно розтягнеться.
Однією з особливостей справжніх глибоководних риб якраз і є його відсутність. При підйомі вгору вони гинуть, але без видимих змін. 
Риби, підняті з найбільших океанських глибин, ніколи не "вибухають", так як у них немає ні плавального міхура, ні інших повітряних порожнин. Зміна тиску не може їм зашкодити, але зміна температури може виявитися для них згубним. "Вибухають" іноді підняті на поверхню риби проміжних глибин або навіть мілководні. При перепаді тиску їх плавальні міхури роздуваються і вилазять з рота.

18. Навесні багато господарів підпалю минулорічну суху траву вважаючи що нова буде рости краще. Екологи, навпаки, кажуть цього робити не можна. Поясніть чому.

Як наслідок, в пік весняного і осіннього підпалів, повітря в містах, а особливо в селах перетворюється із ароматного та життєдайного в отруйне та небезпечне для нашого здоров'я і життя.

У цьому сенсі важливо взяти до уваги, що при згорянні рослинних решток у повітря вивільняються такі шкідливі для людини та її довкілля сполуки, як окиси азоту, чадний газ, важкі метали та ціла низка інших канцерогенних сполук, найвідомішим представником яких є бензапірен. Окрім того, з димом, у повітря вивільняються діоксини. На присадибних ділянках рослини нерідко обробляють пестицидами, які вивільняються у повітря при згорянні рослинних залишків.

Додаткова проблема полягає в тому, що з листям часто горить і безліч усілякого сміття, що істотно підсилює забруднення атмосфери. Так, наприклад, при згорянні поліетиленового пакету в повітря вивільняються десятки хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При горінні гуми, окрім згаданого, утворюються канцерогенна сажа і оксиди сірки, що викликають респіраторні захворювання. Відповідно, підпали є особливо небезпечними для здоров'я дітей, а також для тих, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзилліти.

Окрім безпосередньої загрози для здоров'я людини, спалювання листя і сухої трави призводить до такої екологічної шкоди як руйнація ґрунтового шару, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. За нормальних умов, коли листя перегниває, речовини необхідні для розвитку рослин повертаються в ґрунт. При згорянні ж утворюється попіл. Не зважаючи на загальноприйняту думку, попіл є далеко не найкращим добривом. Більше того, щорічне спалювання листя спричинює виснаження ґрунту та, відповідно, зменшення врожайності.

Попри те, на природних ділянках вогонь знищує насіння і коріння рослин, пошкоджує нижні частини дерев і кущів, а інколи, також, верхні частини їх коріння. При цьому потерпають не лише рослини, у вогні гине також безліч дрібних тварин, потрібних для повноцінного життя природних систем.

19.Дія якого екологічного закону пояснює, чому вухастий їжак живе на півдні, а звичайний – у північних районах?

В Україні поширений їжак звичайний і на південному сході у сухих степових районах зустрічається їжак вухатий.

Їжак звичайний — улюблений звірок дітей. Мордочка витягнута і загострена, спина покрита голками, а черевце і голова — грубим темно-забарвленим волоссям. Розповідаючи дітям про життя їжака, слід наголосити на тому, що він любить поселятися на узліссях, в садах, полях і степу. їжак — нічна тварина. Вдень, згорнувшись клубочком, їжак спить під кущем, опалим листям, серед бур’яну або в норі. Живиться переважно комахами, слимаками, черв’яками, жабами, інколи ловить мишей, змій, поїдає пташині яйця. Зрідка їсть плоди. Чому їжака так часто малюють з наколотими на голки фруктами? їжак всеїдний, хоч перевагу віддає тваринній їжі. Жуків, їхніх личинок досить часто їжак шукає під плодовими деревами. Яблука, що падають, міцно тримаються на голках їжака. Звільняється він від них тертям об кущ. Деякі зоологи вважають, що їжак навмисно чіпляє на голки плоди, кислий сік від яких стікає на шкіру і виганяє численних паразитів, особливо кліщів.

їжак вухатий, що зустрічається на півдні України, відрізняється від звичайного більшими розмірами вушної раковини. За способом життя він схожий на звичайного їжака. Головну їжу становлять комахи, особливо жуки, На пошуки їжі вухатий їжак виходить пізно ввечері. Бігає він швидше звичайного їжака.

Короче… вухастий їжак більш стійких до жаркого клімату, вуха не мерзнуть…

Гетеротипові взаємодії (коакції)

20.Розглянути ситуації, де людина по відношенню до дії певних факторів людина виступає як еврибіонт або як стенобіонт.

Стенобіонти — біологічні види з малою пристосовуваністю до змін навколишнього середовища або ж іншими словами пристосованих лише до вузького набору екологічних систем. Зазвичай такі види проживають лише на обмежених ділянках з певним набором характеристик. Як правило стенобіотами є високоспеціалізовані види.

Еврибіонти — біологічні види з великою пристосовуваністю до змін навколишнього середовища або ж іншими словами до різноманітних умов існування. Зазвичай еврибіонти зустрічаються на значних обширах з різноманітними умовами. Частка еврибіонтів більша серед великих тварин, це слони, леви, тигри, коні чи бізони. Еврибіонтами є також більшість приручених людиною тварин. Вважається, що саме пластичність та здатність пристосовуватися до різних умов стала чинником що призвів до того, що основні домашні тварини по суті однакові у всьому світі.

У більшості життєвих випадків людина виступає як еврибіонт. Про це свідчить те, що людина може адаптуватися при значному коливанні температури, а саме до температури від +30°С до -40°С людина в змозі пристосуватись. Стенобіонт (північний полюс, під водою і тд.)

 21. Використовуючи інформацію про різноманіття типів взаємовідносин між різними видами організмів зробити аналіз кількох прикладів взаємовідносин людини на інших видів живих істот.

·        Протокооперація — це взаємодія між популяціями двох видів, при якій обидва одержують взаємовигідну користь, але їх співіснування є факультативним.

·        Мутуалізм або симбіоз — це взаємодія популяцій двох видів, при якій розвивається залежність одне від іншого — облігатний симбіоз.

·        Синойкія чи метохія — тісне співжиття організмів різних видів, при якій один із організмів може отримувати для себе користь, не причиняючи шкоди іншому організму.

·        Коменсалізм — це взаємодія між популяціями двох видів, при якому один з видів отримує користь, незавдаючи шкоди іншому.

·        Хижацтво — це поїдання одним організмом (хижаком) іншого організму (жертви), причому останній до нападу повинен бути живим, а не мертвим, що відрізняє хижацтво від детритофагії. Існує чотири основні категорії хижаків: справжні хижаки, пасовищні хижаки, паразитоїди та паразити. Справжні хижаки — це істоти, що у процесі живлення ловлять і вбивають свою жертву, після чого її поїдають цілком або частково. Впродовж життя вони вбивають велику кількість жертв, що можуть належати до різних видів. Пасовищні хижаки — це істоти, які живлячись не вбивають своєї жертви, але поїдають її частину, чинячи їй шкоду. За своє життя вони харчуються різноманітними жертвами з різних видів. Паразити — це істоти, що тісно пов'язані з однією або кількома особинами одного чи кількох видів впродовж усього свого життя, вони поїдають частину жертви, завдаючи їй шкоди.Паразитоїди — це істоти, які нападають на свою жертву, відкладаючи у неї яйця, личинка що вивелась вбиває свого хазяїна. Модель Лотки-Вольтера — це тип взаємодії популяцій хижака і жертви, коли ріст популяції хижака залежить від росту популяції жертви.

·        Нейтралізм — співіснування двох видів на одній території не здійснює на них безпосереднього впливу та не має ні позитивних, ні негативних наслідків.

·        Аменсалізм — один вид пригнічує життєдіяльність іншого, але при цьому не відчуває негативного або позитивного впливу у відповідь.

·        Міжвидова конкуренція — це будь-яка взаємодія між двома чи більше популяціями різних видів, що негативно впливає на їх ріст і виживання особин. Міжвидова конкуренція проявляється у двох варіантах: алелопатії, або безпосередньої взаємодії, та конкуренції за ресурс, або опосередкованої взаємодії. Алелопатія — це конкурентна взаємодія між двома популяціями різних видів за посередництва хімічних речовин, що спричинює цілковите витіснення одного організму іншим.

·        Приклади навести виходячи з теорії.

22. Визначити умови, при яких може змінюватися екологічна валентність виду (його толерантність).

См. 10й вопрос

23.Скласти перелік абіотичних та біотичних факторів, які мають прямий вплив на життєдіяльність людини ( на прикладі жителя м. Києва).

Кліматичні й метеорологічні фактори. З них на людину найбільшою мірою впливають температура, відносна вологість повітря й атмосферний тиск. Із кліматичними факторами тісно пов'язані функціональний стан і захисні реакції організму, а також мотивація поведінки. Це, своєю чергою, визначає ймовірність виникнення цілої низки захворювань, зокрема психічних розладів.

За надміру високої температури пригнічується фізична активність людей, збільшується ймовірність захворювань серцево-судинної системи й нирок. Низька температура сприяє розвиткові запалень органів дихання та ревматизму. Вважають, що низька температура й відносна вологість повітря, менша за 50 %, сприяють виживанню й поширенню вірусу грипу. Особливо небезпечні раптові коливання температури: вони спричинюють порушення діяльності серцево-судинної системи, психічні розлади. Вплив температури посилюється в умовах підвищеної вологості.

Зміни атмосферного тиску позначаються на стані здоров'я насамперед тих людей, які хворі на артрити й артрози (захворювання, що супроводжуються болями в суглобах та зміною їхньої форми). Один із проявів впливу атмосферного тиску — гірська хвороба. На висоті, починаючи приблизно з 3000 м, через зниження парціального тиску газів гемоглобін недостатньо насичується киснем, і розвивається гіпоксія (кисневе голодування). При цьому з'являються задишка, кволість, пришвидшується серцебиття, іноді людина непритомніє. На великих висотах (понад 5000 м) може розвинутися набряк легенів, а внаслідок гіпоксії мозку — кома. Гірською хворобою частіше уражаються люди нетреновані, особливо ті, хто зловживає спиртними напоями.

На нервову систему людини та її психічний стан істотно впливають вітри. Через поривчасті й жаркі суховії різко частішають випадки ненормальної поведінки людей. Багатьох людей уражає пов'язана з вітрами «фенна» хвороба, коли за 1—2 дні до початку вітрів у крові й тканинах збільшується вміст біологічно активної речовини серотоніну, який впливає на передавання нервових імпульсів. Вирубування лісів, розорювання степів родючі землі перетворюються на безплідні солонці й солончаки, дедалі частіше проносяться над Землею суховії. Клімат і погода розхитуються людиною, й це невідворотно позначається на її самопочутті.

Едафічні й гідрологічні фактори. Нестача або надлишок у довкіллі тих чи інших хімічних елементів і речовин великою мірою визначає здоров'я конкретних популяцій. Захворювання, пов'язані з регіональними едафічними (ґрунтовими), гідрологічними чи епідеміологічними особливостями, дістали назву ендемічних хвороб (тобто властивих певним регіонам).

До найважливіших біотичних факторів, які впливають на здоров'я людини, належать ті з них, що визначають санітарно-епідеміологічну ситуацію. Збудники багатьох хвороб зберігаються у довкіллі шляхом розвитку у тваринах-господарях. Наприклад, збудник туляремії (гостре інфекційне захворювання) може нескінченно довго передаватися від покоління до покоління у популяціях норки і за сприятливих умов заражати людину. Природні осередки інфекцій пов'язані з певними біогеоценозами, у яких збудники, переносники і тварини-хазяї еволюціонують разом, пристосовуючись одне до одного. При цьому збудник зазвичай не знищує хазяїна. Саме такий характер мають природні осередки чуми, туляремії, жовтої гарячки, малярії, вірусного гепатиту, кліщового енцефаліту. Переносниками багатьох таких хвороб є комахи-кровососи - москіти, комарі, блохи, кліщі. Збудники деяких інфекційних захворювань (наприклад, сказу, холери, лептоспірозу, бруцельозу) не мають переносників.

У природі хвороботворні організми відіграють дуже важливу роль обмежувачів надмірного розвитку популяцій. Тільки-но якась популяція починає вибухоподібно зростати, на неї відразу ж діють численні хвороботворні віруси, бактерії, найпростіші, гриби. Людина не була винятком: у давніх і середньовічних містах епідемії відбувалися дуже часто. Наприклад, у VI ст. н. е. Північну Африку, Сирію, Європу і Малу Азію охопила так звана "чорна смерть" - епідемія чуми, яка забрала життя близько 100 млн осіб (більш як третину тогочасного населення планети). Друга велика епідемія чуми була в Європі у XIV ст. і знищила близько 25 млн людей, тобто майже половину населення Європи, а на острові Кіпр не лишилося жодної живої людини.

Головними факторами, що сприяли виникненню епідемій, були висока щільність населення (передусім у містах), а також катастрофічний санітарний стан. Чума, природними носіями якої є гризуни, а переносниками - блохи, передавалася людині через "свійських" щурів. Серед людей хвороба поширювалася вже не тільки блохами, а й повітряно-крапельним шляхом або під час безпосереднього контакту. У ті часи чума майже у 100 % призводила до смерті. Коли щільність людської популяції зменшувалася, епідемія вщухала, і відновлювалася відносна рівновага.

У XVII-XIX ст. завдяки розвитку гігієни і медицини ймовірність виникнення епідемій знизилася. Проте щільність людських популяцій, особливо у великих містах, не тільки не зменшилася, а навпаки зросла. Через це й досі час від часу трапляються спалахи туляремії, холери, гепатиту; повністю не ліквідовані осередки малярії, енцефаліту, поширюються венеричні захворювання, з'являються нові захворювання, наприклад, СНІД. Інший аспект непрямого впливу на людину біотичних факторів пов'язаний із продуктами харчування, про що вже було сказано вище.

24.Якщо кожен вид живих організмів здатен до необмеженого зростання чисельності, то чому деякі види малочисельні або знаходяться під загрозою зникнення?

Господарське освоєння території залишає все менше місць для життя диких тварин і рослин.

Звичайно першим симптомом руйнування природного життєвого середовища є інсуляризація - розпад єдиного ареалу на дрібні острівки (рис. 12.1). Зникнення видів у результаті руйнування середовища проживання відбувається тим швидше, чим менша площа цих острівків ареалу і чим більше вони ізольовані.

Всезагальною причиною, що призводить до скорочення чисельності, а нерідко і до вимирання цілих популяцій окремих видів і навіть груп їх, є руйнування місць проживання тварин і зростання рослин.

Руйнування місцезростання - одна з найсильніших причин зникнення або різкого скорочення чисельності багатьох видів лучних і болотних рослин природної флори та фауни України.

Надмірний промисел (вилучення з природного середовища рослин і тварин для різних цілей: колекціонування, виготовлення сувенірів, отримання медичних препаратів, утримання в неволі тощо) є другою важливою причиною, що спричиняє різке скорочення чисельності видів промислових і декоративних тварин, лікарських і ранньовесняних рослин.

Вселення нових видів (інтродукція, міграція, пасивне і випадкове завезення і занесення) у більшості випадків має негативні наслідки.

Техногенне забруднення середовища є одним із факторів різкого негативного впливу на живу природу.

Штучна хімізація навколишнього середовища вже досягла таких масштабів і рівня, що стала реальною загрозою нормального функціонування та існування біосфери. Недосконалі промислові технології, неправильне зберігання і використання мінеральних добрив і отрутохімікатів у сільському господарстві стали джерелом забруднення усіх середовищ життя (водного, наземно-повітряного, ґрунтового) і перетворили їх у несприятливі для багатьох видів живих організмів, у тому числі й самої людини, діяльність якої породила цей штучний фактор.

25.Якщо чисельність популяцій може регулюватися збільшенім або зменшенням народжуваності, то чому чисельність шкідників сільського господарства часто надмірно зростає?

Непередбачувані погодні умови, як попереднього сезону, так і поточного.

Відсутність сівозміни.

Агрофон без урахування особливостей вирощуваної культури.

Неконтрольоване пріменененіе хімікатів.

Деградація грунтів через вищепереліченого, що створює сприятливі умови для розвитку шкідників.

26.Навіщо саджають лісосмуги та яке їх значення для функціонування агроекосистем.

агроекосистема – поле, сад, теплиця, оранжерея;

Один гектар лісосмуги захищає 20–30 га ріллі, збільшення врожаю при цьому становить близько 15%.

Чимало зроблено для припинення ерозії, впливу якої в Україні зазнають більш як 5 млн га.

Лісосмуги – один із найефективніших засобів боротьби з опустелюванням і посухою. А от ліси – ті, що неграмотно (не у тому місці, не ті породи тощо) посаджені, можуть тільки посилювати засуху, висмоктуючи із землі забагато вологи.

Загалом біля лісосмуг кращий врожай, говорять українські фермери з різних областей. ак на Харківщині, де працює Віталій Львов, лісосмуги без догляду швидко розростаються в боки, займають дедалі більшу площу, відтак загальний збір врожаю фермера зменшується, і на цьому тлі сприятливий вплив лісосмуг майже непомітний, вважає аграрій.

Біологи вважають смуги лісів так званими екологічними коридорами, якими пересуваються дикі тварини, де вони можуть знайти сховок, де на узліссях зберігаються важливі види степової рослинності.

Українські та зарубіжні науковці стверджують, що лісосмуги довкола полів та водойм підвищують врожайність та зупиняють ерозію ґрунтів. Так Харківський науково-дослідний інститут лісового господарства розрахував, що максимальний корисний ефект від лісосмуги висотою 10 метрів поширюється на 100-140 метрів від неї, якщо вона розташована впоперек основних вітрів. На цій відстані на полі у два з половиною рази меншає вітер, а отже – й видування та висихання ґрунту, і стрес для польових культур, пояснюють дослідники.